Зменшення ваги є важливим завданням у проектуванні та виробництві літаків, яке може надати військовим літакам кращі льотні характеристики та покращити економію палива літаків цивільної авіації. Але якщо товщина пластинчастих компонентів на літаку занадто мала, він зіткнеться з проблемами недостатньої міцності та жорсткості. Порівняно з додаванням опорних рам, додавання легких і жорстких сендвіч-матеріалів між двома шарами панелей може значно покращити несучу здатність без істотного збільшення ваги.

Між внутрішньою та зовнішньою поверхнею оболонки з епоксидної смоли, армованої скловолокном (армованого скловолокном пластику), заповнений шар світлого дерева або пінопласту. Світла деревина також була одним із найперших сендвіч-матеріалів, які використовувалися в літаках, наприклад, знаменитий дерев’яний літак часів Другої світової війни – британський бомбардувальник Mosquito Bomber, який виготовлявся з фанери з двома шарами березової деревини, затиснутою між одним шаром легкої деревини.

У сучасній авіаційній промисловості основні матеріали, що використовуються, включають стільникову структуру та пінопласт. Здавалося б, слабкі стільники можуть витримати розчавлення важких вантажівок, тому що стабільна стільникова сітка структура перешкоджає деформації вигину, що схоже на принцип, згідно з яким коробки з гофрованого картону мають високу міцність на стиск.

Алюміній є найбільш часто використовуваним металом в літаках, тому цілком природно використовувати конструкцію, що складається з панелей з алюмінієвого сплаву та алюмінієвих стільникових сендвіч-панелей.